29 серпня – день спільної скорботи та вдячності всім, хто віддав життя за свободу нашої країни. Хоча це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх нас разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності. Це день глибокої скорботи і водночас день єдності, коли вся країна схиляє голови перед мужністю своїх синів і дочок. Адже за кожним іменем – історія. З кожною історією – вчинок, який став сильнішим за смерть. Їхній подвиг – це не просто сторінки історії, це фундамент нашої державногсті. Бо Герої – не цифри. Це наші близькі, наші колеги, друзі, учні й учителі, які стали на захист Батьківщини. Дата обрана невипадково: саме 29 серпня 2014 року під Іловайськом відбулися трагічні події, що стали символом жертовності та незламності українських воїнів. Після важких боїв українські підрозділи отримали домовленість про вихід із так званого «зеленого коридору», але були підступно розстріляні російськими військами. Тоді Україна втратила сотні своїх кращих синів. Ця трагедія увійшла в історію як Іловайський котел і стала одним із найбільш болючих символів російсько-української війни.
В цей день і наша громада хвилиною мовчання та заупокійною молитвою згадала кожного свого Героя та всіх хто загинув за свободу України. А дітки відпустили в небо символічні синьо – жовті кульки із журавлями, що уособлюють душі полеглих Захисників та Захисниць України.
Ми пам’ятаємо. Ми дякуємо. Ми переможемо.